Юлія Смаль: «Кожен день життя моїх дітей – це моя гордість, а їхній успіх»

Бути мамою непросто, але Юлія Смаль у черговий раз доводить протилежне. Материнство для неї – основна та найулюбленіша робота, вона прищеплює діткам порядність, ввічливість та доброту. Не забуваючи про професійну діяльність, Юлія, окрім викладання хімії, прагне бути письменником. Творча особистість та любляча мама, Юлія Смаль ділиться з нами секретами успішного поєднання роботи та виховання дітей.

Юлія, розкажіть нашим читачам, як давно ви займаєтесь письменницькою діяльністю і чому вирішили посвятити своє життя саме письму? 

Письменницька діяльність – дуже серйозне словосполучення, аж занадто. До письменника я планую дорости десь у старості, коли, знаєте, камін, крісло-качалка – картатий плед. А зараз я – початківець, учуся всюди, навіть філфак закінчила задля цього. Почала, як старші діти народилися, тобто, уже сім років. Писала й раніше, але все якось не те було, викидалося, забувалося. А тут раптом натхнення з’явилось. Так і пішло. Чи я життя посвятила письму? Напевно, ні. Пишу, бо подобається. Іноді, бо хочеться писати. А щоб це було єдиним, чому присвячене життя, ні. 

Ви – творча особистість. Поділіться, звідки черпаєте натхнення, чи є у вас Муза? 

Муза… Я б назвала це обухом. От так ходиш, спостерігаєш світ. Раптом щось стається. Фраза якась, подія, просто пейзаж. І от воно уже на думці, на язиці. Мордує. Катається, поки не опишеш. Іноді вдало, іноді не дуже. Але б’є, як обухом по голові. Ну, принаймні, так виглядає моє натхнення. 

Якими творами ви пишаєтесь більше всього? 

Чесно сказати, певно, ніякими. Твору, яким вже можна було б пишатися, у мене ще немає. Я дуже сподіваюся, що «ще», а не «вже». Бо мало як може в житті бути, людина собі мріє, планує, а насправді... 

Чим, окрім письменництва, ви ще займались чи, можливо, і досі займаєтесь? 

Я вчитель, викладаю хімію, щоправда, останні півроку в черговому декреті. Пишу з методики викладання хімії дисертацію. Трохи займаюся громадською діяльністю в Пласті. Трохи журналістики, вишиваю, мови вчу. Усього цікавого потрохи. 

Яким чином ви мотивуєте себе робити хоча б щось у моменти, колі нічого робити не хочеться?

Ніяким. Дозволяю собі нічого не робити. З часом це набридає і наступає лютий трудоголізм. То навіщо себе мотивувати? 

Як відпочиваєте від справ? Чим полюбляєте займатись у вільний час? 

Сідаю за кермо і кудись їду. Причому, неважливо, кермо машини чи велосипеда, близько чи далеко. Дуже люблю дорогу, мандри. Ну, і читаю, ясна річ. Багато читаю різних казок, фентезі, фантастики. 

Сім’я та діти, як і професійна реалізація, є важливою складовою життя кожної жінки. Як ви поєднуєте роботу і материнство? 

Запросто. Материнство – основна робота. Решта – по ситуації. Ну, і за бажанням. Є натхнення, то й будь-яка робота на радість. А нема, то хоч у пляцок розбийся, нічого не досягнеш.

Кажуть, що кожна мама виховує свою дитину так, як колись виховали її саму. Чи схожі ваші методи виховання на ті, які використовувала ваша мама?

Всі ми родом з дитинства. Грішна. Буває, погрожую старшим дітям, що, як погано вчитимуться, будуть малярами, мулярами чи штукатурами. Улюблений прийом моєї мами. 

Можливо, у вас є особливі методи, які використовуєте у вихованні? 

Хто зна. Може, й є. Мені ж вони не особливі.

Діти – квіти життя, які інколи зводять з розуму. Як ви діяли в ситуаціях, коли вони погано себе поводили? 

Я агресивна і холерична від народження. Мене вистачало на те, щоб зчепити зуби прямо тепер і йти на кухню стіни бити. Тихо, без стресів дітям і дозволяє спустити пару. Потім уже можна домовлятися і обговорювати. Основне – одразу дров не наламати.

Діти – радість та гордість батьків. Розкажіть про найголовніші досягнення та успіхи ваших діток. 

Кожен день життя моїх дітей – це моя гордість, а їхній успіх. Вони у мене розумні і талановиті. Читають ще з глибокого садочка, малюють, вірші пишуть, тризначні числа в умі складають, допомагають з молодшим братиком. Чогось не вміють, десь лінуються, але я б їх боялася, якби і цих рис у них не було.

Якими традиціями пишається ваша родина? 

Це якесь надто складне питання. Якихось внутрішньо родинних традицій у нас нема. Як усі, відзначуємо великі свята, дні народження, проводимо вечори в одній кімнаті за читанням, настільними іграми, малюванням, чаюванням. Діти можуть робити уроки, поки дорослі щось пишуть, мандрують інтернетами. Можна й навпаки. Дорослі щось пишуть, якісь завдання виконують, поки діти в інтернеті чи просто бавляться за комп’ютером. Звичайні сімейні традиції. Хіба це привід для гордості?

Які життєві цінності ви прищеплюєте своїм діткам? 

Ввічливість врятує світ. Можна мати ворогів, заздрісників, недоброзичливців, але, якщо ти ввічливий, то до них їхнє зло завжди повернеться. Пунктуальність, доброта, бажання допомагати іншим, тим, хто реально потребує допомоги, при цьому критичність, бо на надто добрих зазвичай їздять.

Що для вас означає успіх? Які його складові? 

Успіх – це успіх, він цілісний, навіщо йому складові? А ознаки? Перепрошую за, можливо, деяку отруйність фрази, але ознака успіху людини – це заздрісники і пліткарі. Самі здатні лише до заздрості і пліток, вони, як гієни біля левів, завжди там, де успіх. З цим треба змиритися і не звертати уваги, тільки фіксувати, і не все особисте, нехай і найкраще, найсвітліше, виносити на суд громади. Не всі здатні цьому порадіти. 

Ваші побажання жінкам, які хочуть бути успішними і в професійній сфері, і в материнстві. 

Будьте успішними і в професійній сфері, і в материнстві. Життя закоротке, щоб додавати в нього ще якихось інших рефлексій.

(с) Марина Корчака